Мене постійно дивує цей тотальний поділ людей на діяльних та бездіяльних. Ці нескінченні ярлики успішності та не успішності, і постійні заклики про попу та диван та вихід із зони комфорту. Ви в ту зону комфорту ще попадіть )) Історії про успішних людей, які всупереч бурям і стрілам йшли, повзли, лежали у бік мети. Перемогли, обтрусилися і знову побігли.
Шалено люблю історію про Коко Шанель: Виросла в монастирі, велика розумниця, не сиділа не чекала, а боролася і дивіться що вийшло.
А в інтерв'ю про себе сама Коко каже: «Легенда живе довше за правдиву історію. Моя реальність насправді настільки жалюгідна і жахлива, що її краще вам не знати, але люди завжди будуть віддавати перевагу їй, прекрасному паразиту, ім'я якому — уява».
Я знаю багато талановитих, розумних, цікавих людей. Вони пишуть вірші та книги, малюють картини, роблять приголомшливі фотографії, печуть торти, захоплюються садівництвом і створюють шастливі сім‘ї. Але не будують кар'єр. Чому? Та просто не хочуть. Вони мають інші життєві цінності та пріоритети. Але зараз це чомусь стало соромно. Адже все чомусь має бути стадним! Тому, що у світі змагань, порівнянь та призів, твій талант і ти цілком оцінюються за рівнем доходу, а не за тим, наскільки ти щастлива людина. Решта не береться до уваги.
Ось тільки в усіх нас різний емоційний старт. Не матеріальний, а емоційний ☝🏻 Можу вас запевнити, що люди, які живуть так, як їм хочеться, спираючись на свій душевний комфорт і насолоджуючись кожною дрібницею, яка його оточує, набагато щасливі тих, хто постійно кудись біжить, живе в хаосі постійних змагань, порівнянь та закликів стати краще когось то там…
Важливо бути не успішним…важливо бути щасливим. Так що нехай ваше щастя приведе вас виключного до вашого успіху І душевного комфорту.
Бажаю всім мирного щасливого життя та всім нам скорішої Перемоги 🙏💙💛
